"Національна доктрина розвитку освіти" ставить перед учителем завдання створити дитині умови для її максимального самовизначення й самовияву. Зрозуміло, що персональний вектор розвитку кожного учня не завжди збігається з напрямком руху у велику науку: не всім бути Ейнштейнами. Але із задоволенням і користю вчитися здатні всі. Для цього процес роботи В ГПД має бути сконструйований з максимальним наближенням до запитів і можливостей дитини.
Умовою успіху в розвитку мислення є висока пізнавальна активність учнів. Ефективне засвоєння знань передбачає таку організацію пізнавальної діяльності учнів, за якої навчальний матеріал стає предметом активних розумових і практичних дій кожної дитини. Пошуки методів навчання, що підсилювали б активізацію процесу навчання, призводять до підвищення актуальності розвивальних і проблемних методів, самостійної роботи, творчих завдань.
У дитячі роки гра є основним видом діяльності людини. За її допомогою діти пізнають світ. Без гри дітям жити нудно, нецікаво. Буденність життя може викликати у них захворювання. В грі діти й підліток перевіряють свою силу і спритність, у них виникають бажання фантазувати, відкривати таємниці і прагнути чогось прекрасного. За вмілого відокремлення гра може стати незамінимим помічником педагога.
Мета гри — забезпечення переходу від пізнавальної мотивації до професійного зв'язку з появою потреби у знаннях та їх практичного застосування в обстановці навчального процесу, що наближена до реальних умов виробництва, — не може бути повною мірою реалізована у вищій школі. У грі використовуються прийоми, що “розкріпачують” учнів, викликають бажання вирішувати проблеми, у ході гри
Гра дарує щохвилинну радість, задовольняє актуальні невідкладні потреби, а ще – спрямована в майбутнє, бо під час гри у дітей формуються чи закріплюються властивості, вміння, здібності, необхідні їм для виконання соціальних, професійних, творчих функцій у майбутньому. І скрізь, де є гра, панує здоров’я, радість дитячого життя.
Потрапляючи до школи після дитячого садка, дитина зустрічається з іншим видом діяльності – навчанням. Але гра залишається важливим засобом не лише відпочинку, а й творчого пізнання життя. Ігрова позиція – могутній засіб виховного впливу на дітей
У процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватися. самостійно думати, розвивати увагу. Захопившись грою, діти не помічають, що навчаються, до активної діяльності залучаються навіть найпасивніші учні.
Коли вчитель використовує на уроці елементи гри, то в класі створюється доброзичлива обстановка, бадьорий настрій, бажання вчитися. Плануючи урок, учитель має уважати на всіх учнів, добирати ігри, які були б цікаві й зрозумілі.[3]
А. С. Макаренко писав: “Гра має важливе значення в житті дитини… Якою буде дитина в грі, такою вона буде і в праці, коли виросте. Тому виховання майбутнього діяча відбувається перш за все в грі…” Отже, гра, її організація – ключ в організації виховання.[4]
Гра – це своєрідна школа підготовки до праці. В грі виробляється спритність, витримка, активність. Гра – це школа спілкування дитини.
І. Загальна методика проведення занять з молодшими
школярами в ігровій формі.
Навчатись, граючись! Ця ідея цікавила багатьох педагогів і вихователів. Практично вирішити цю проблему зміг наш сучасник, нині добре відомий всім Ш. О. Амонашвілі. Він показав, як через гру можна увести дитину в складний світ пізнання. Ш. О. Амонашвілі грає, спілкуючись із своїми учнями. І це важливе вміння дорослої людини стати на один рівень з дитиною щедро винагороджується – блиском допитливих очей, живою активністю сприймання, щирою любов’ю до Вчителя.[8]
Як і будь-яка гра, навчально-педагогічна містить основні компоненти -уявну ситуацію, роль з певними правилами її виконання, сюжет і зміст. Під час виконання ролі гравець відтворює реальні дії інших людей та їхні взаємовідно¬сини, випробовує свої здібності, знання, експериментує з загальними схемами нових способів своїх дій в різноманітних звужених за часом ситуаціях.
Ігри можна поділити на предметні та сюжетні. Предметні призначені для пізнання повних явищ і закономірностей, крім тих, які містять зв’язки та стосунки між людьми. Сюжетність ігри характеризується тим, що охоплюють закономірності людської діяльності й спілкування. Вони поділяються на виробничі й тренінгові.
Виробничі ігри у свою чергу, поділяються на імітаційні, рольові, ділові. Останні є синтезом двох попередніх (імітаційних і рольових), вони найбільш складні. Для проведення ділових ігор потрібні певний досвід, який можна набути у навчальних іграх інших видів.
Щодо рольових відношень у сюжетних іграх, то їх прийнято ділити на симетричні й асиметричні. При симетричних рольових відносинах комуніканти (учасники гри) виступають носіями однієї соціальної ролі, наприклад: брат – сестра, учень – учень, вчитель – вчитель. Ситуації такого спілкування спрямовані на розвиток умінь будувати взаємовідносини з носієм ролі, обговорювати і вирішувати проблеми в межах загального соціального контексту.
Асиметричні відношення спостерігаються тоді, коли учасники спілкування різняться між собою соціальними ознаками. Наприклад: учень – учитель, учень – учень (якщо вони належать до різних вікових груп) та ін. Асиметричні відношення впливають і на повну поведінку відносно до ролі та статусу партнера.
Рольові відношення між учасниками гри є основними параметрами, що визначають характер емоцій. Залежно від конкретної дидактичної мети нестандартного уроку, індивідуальних вікових і психологічних особливостей дітей, сюжетно-рольову гру можна проводити з одним учнем, групою або з цілим класом.[9]
Дидактичні ігри бажано широко використовувати як засіб навчання, виховання і розвитку школярів. У будь-якій грі розвивається увага, спостережливість, кмітливість. Сучасна дидактика вбачає в них можливості ефективної взаємодії педагога і учнів, продуктивної форми їх спілкування з властивими їм елементами змагання, непідробної цікавості.
Дидактична гра на уроці – не самоціль, а засіб навчання і виховання. Найсуттєвішим для вчителя будь-якого предмета, є такі питання:
а) визначити місце дидактичних ігор та ігрових ситуацій у системі інших видів діяльності на уроці;
б) доцільність використання їх на різних етапах вивчення різноманітного за характером навчального матеріалу;
в) розробка методики проведення дидактичних ігор з урахуванням дидактичної мети уроку та рівня підготовленості учнів;
г) вимоги до змісту ігрової діяльності у світлі ідей розвивального навчання;
д) передбачення способів стимулювання учнів, заохочення в процесі гри тих, хто найбільше відзначився, а також для підбадьорення відстаючих.
ІІ. Теоретичні засади та методика організації ігрової діяльності в групі продовженого дня.
У систематичну роботу вихователя з розвитку "ігрового потенціалу" молодших школярів закладено великий зміст. Без навчальної підтримки дорослих саме собою розвинення учнів не відбувається.
Учень включається в гру цілком: усім інтелектуальним, особистісним, емоційним потенціалом, життєвим досвідом і творчими ресурсами. Гра обумовлює певні правила поведінки учасників, межі дозволеного, тимчасові обмеження конкретного ігрового простору. Гра є "експериментальним майданчиком" особистості, дозволяє почувати себе вільним від будь-яких обмежень (стереотипів, шаблонів мислення і звичних варіантів розв'язання проблеми).
Ігри в групі продовженого дня повинні відповідати наступним психолого- педагогічним умовам:
• сприяти зміцненню колективу;
• мати пізнавальне значення;
• активізувати громадську позицію учнів;
• створювати умови для індивідуальної та групової творчості.
Багато залежить і від ігрової позиції вихователя, якому слід:
реалізовувати наявний ігровий план (тому що до гри педагог повинен ставитися досить серйозно та на час гри зрікатися своєї звичної авторитарної позиції);
виявляти прихильне ставлення до учнів, бути відкритим, сприйнятливим і трохи інфантильним;
сприяти формуванню переконаності в необхідності ігрової поведінки; швидко переходити від реального до ігрового плану через гумор або байки; демонструвати широкий діапазон ігрових прийомів.
Мета дидактичних ігор – формування в учнів уміння поєднувати теоретичні знання з практичною діяльністю. Оволодіти необхідними знаннями, уміннями й навичками учень зможе лише тоді, коли він час виявлятиме до них інтерес, і коли вчитель зумів зацікавити учнів.
Добираючи ту чи іншу дидактичну гру, вчитель має пам’ятати, що процес створення гри містить ряд станів:
а) вибір теми гри;
б) визначення мети й завдань гри;
в) підготовка і проведення гри (повідомлення учням теми гри, підготовка унаочнень, проведення гри, підбиття підсумків).
Успіх проведення гри залежить від дотримання вимог:
а) ігри мають відповідати навчальній програмі;
б) ігрові завдання мають бути не надто легкими, проте й не дуже складними;
в) відповідність гри віковим особливостям учнів;
г) різноманітність ігор;
д) залучення до ігор учнів усього класу.
Тільки в цьому випадку ігрова позиція вихователя буде сприяти реалізації основних її функцій: гуманізації взаємин вихователя ГПД з учнями, підвищенню творчого потенціалу колективної діяльності, економії нервових витрат учителів і учнів і, нарешті, забезпеченню гнучкої поведінки педагога
Це важливо не тільки для розуміння індивідуальних особливостей розвитку дітей, але і для розкриття їхніх вікових особливостей.
Л.І. Божович зазначає, що зрозуміти вплив середовища на формування вікових особливостей дитини можна тільки в тому випадку, якщо враховувати як зміни в середовищі (наприклад, при переході з дитячого садка до школи), так і зміни в самій дитині, які обумовлюють характер впливу середовища на подальший психічний розвиток дитини.
IІІ. Методи, прийоми та шляхи реалізації ігрової діяльності в ГПД для ознайомлення з невідомим світом дітей молодшого шкільного віку.
Вихователь повинен знати ігри, володіти методикою їх проведення, вміти підбирати їх відповідно віку дітей, котрі грають, для досягнення педагогічних цілей. Ось ці години, котрі вільні від виконання домашніх завдань, повинні бути заповнені розумно, цікаво, щоб вони були корисні вихованню дітей. Звичайно, значною мірою це залежить від вихователя групи продовженого дня, його вміння зацікавити дітей, цікавим ділом, дати вихід їхній енергії, надати кожному можливість найбільш повно проявити свої здібності, реалізувати себе.
Група продовженого дня є однією із форм виховання дітей і допомагає організувати найсприятливіші умови для їхнього відпочинку, навчання і виховання.
Найбільшу допомогу в цьому вихователю групи продовженого дня може надати ігрова діяльність - постійна і незмінна супутниця дитинства.
Природа створила дитячі ігри для всебічної підготовки до життя, тому вони мають генетичний зв'язок із усіма видами діяльності людини і є специфічною дитячою формою пізнання, праці, спілкування, мистецтва та спорту.
Зазвичай розрізняють два основні типи ігор:
• ігри з фіксованими, відкритими правилами;
• ігри з прихованими правилами.
Прикладом ігор першого типу є більшість дидактичних, пізнавальних та рухливих ігор, сюди також належать розвивальні інтелектуальні, музичні ігри, ігри-забави, атракціони. До другого типу належать сюжетно-рольові ігри. Правила в них існують приховано. Вони - у нормах поведінки відтворюваних героїв: лікар сам собі не ставить градусник, пасажир не літає у кабіні льотчика.
- Рухливі ігри - найважливіший засіб фізичного виховання дітей дошкільного та особливо шкільного віку. Вони завжди вимагають від тих, хто грає, активних рухливих дій, що спрямовані на досягнення умовної мети, що зазначена в правилах.
Перевага рухливих ігор у тому, що у процесі гри використовують усі види притаманних людині рухів: ходьбу, біг, стрибки, боротьбу, лазіння, метання, кидання і ловлю, вправи з предметами, - і тому є найуніверсальнішим і незамінним засобом фізичного виховання дітей. Це такі ігри як "ведмідь і діти", "коники", "ящірка" (див. додаток А)
Основні особливості рухливих ігор школярів - це їх змагальний, творчий, колективний характер. В них виявляється вміння діяти за команду в умовах, що безперервно змінюються.
Величезне значення мають рухливі ігри в моральному вихованні. Вони розвивають почуття товариської солідарності, взаємодопомоги, відповідальності за дії друга.
- Сюжетно-рольові ігри (іноді їх називають сюжетними) займають особливе місце в моральному вихованні дитини. Вони мають здебільшого колективний характер, тому що відбивають відносини у суспільстві. Поділяють їх на рольові, режисерські, ігри-драматизації.
Основні компоненти рольової гри - тема, зміст, уявна ситуація, сюжет та роль.
3). Комп'ютерні ігри мають перевагу перед іншими формами ігор: вони наочно демонструють рольові способи вирішення ігрових завдань, у динаміці подають результати спільних дій та спілкування персонажів, їх емоційні реакції під час успіху або невдачі, що в житті складно уявити.
Взірцем таких ігор можуть бути народні казки та фольклорні твори.
4) Дидактичні ігри (див. додаток В) розрізняються за навчальним змістом, пізнавальною діяльністю дітей, ігровими діями та правилами, організацією та взаємовідносинами дітей, за роллю викладача. Перераховані ознаки притаманні всім іграм, але в одних більш чітко виступають одні, а в інших - інші.
Досить часто ігри співвідносяться зі змістом навчання та виховання. У цій класифікації можна виокремити наступні типи ігор:
• ігри щодо сенсорного виховання;
• словесні ігри;
• ігри щодо ознайомлення з природою;
• ігри щодо формування математичних уявлень тощо.
• Іноді ігри співвідносяться із матеріалом:
• ігри з дидактичними іграшками;
• настільно-друковані ігри;
• словесні ігри;.
• псевдосюжетні ігри.
Така класифікація підкреслює їх спрямованість на навчання, пізнавальну діяльність дітей, але не розкриває достатньою мірою основи дидактичної гри - особливостей ігрової діяльності дітей, ігрових завдань, ігрових дій та правил, організацію життя дітей, керівництво вихователя.
Умовно можна виділити декілька типів дидактичних ігор, що згруповані за видом діяльності учнів:
• і гри-мандрівки;
• ігри-доручення;
• ігри-загадки;
• ігри-бесіди (ігри-діалоги).
Роль педагога у грі складна, потребує знань, готовності відповісти на питання дітей, граючи з ними, проводити процес навчання непомітно.
Один із основних елементів гри - дидактичне завдання, яке визначається метою навчального і виховного впливів. Пізнавальний зміст береться зі шкільної програми. Наявність дидактичного завдання або декількох завдань підкреслює навчальний характер гри, спрямованість навчального змісту на процеси пізнавальної діяльності дітей. Дидактичне завдання визначається вихователем і відбиває його навчальну діяльність.
ІV. Сценарій виховного заходу
Тема. Подорож в Казкове королівство.
Гра-подорож.
Ведучий. Добрий день, діти! Я знаю, що ви любите читати і слухати казки. Зовсім маленькими ви їх полюбили. Казки – наші великі вчителі, які спочатку виховують, а потім розважають. Вони вчать любити прекрасне, розрізняти добро і зло, радіти за перемогу інших, брати приклад з веселих, добрих, вірних і чесних героїв. І сьогодні ми проведемо подорож по сторінках улюблених казок,зустрінемося з казковими героями.
1 Казка-це світ, чарівний та незвичний,
Казка-це диво,сповнене краси.
Поринуть у казку-це ж бо так цікаво,
Це справді свято, радість для душі.
2 У казці звірі свою мову мають
Дерева розмовляють, мов живі.
Добро і правда завжди зло долають
Тому і люблять казку діти всі.
3 Хочемо вам розповісти
Що було, де, з ким, коли.
Тому сядьте всі рівненько
Й слухайте всі нас гарненько.
4 Мабуть, знаєте, у світі є країна
Де живуть Мальвіна й Буратіно,
Є країна де мешкають вільно
Принц Лимон та малий Цибулино.
5 Ви про країну читали таку,
Де дівча квіточку мало одну,
А з пелюстків аж 7 побажань
Квітка враз виконала всі без вагань.
6 Наша країна-то є чарівна
Казкарією зветься вона
Казкові герої там дружно живуть
Вони до вас у гості завжди прийдуть.
Ведучий Ця надзвичайна історія трапилась у Казковому королівстві. У тридев’ятому царстві, за високими горами, за глибокими морями є країна, якої немає на жодній мапі світу.
Одного разу до мене у кімнату з казкової країни залетів прекрасний метелик і розповів дивовижну історію. Діти, ви хочете дізнатись, що ж трапилось у Казковому королівстві? Тоді слухайте.
( звучить пісня з кінофільму ‘’Червона шапочка’’ і на сцену вибігає
підстрибуючи Червона шапочка. Назустріч іде вовк. )
Вовк Червона шапко, куди йдеш?
І що ти в кошику несеш?
Ч.ш. Іду я в гості до бабусі,
А звуть її усі Маруся,
Несу я їй пиріг із маком,
Варенички із сирним смаком. А ти?
Вовк А я щавель у лісі збираю,
Тебе давно я виглядаю,
Зелений борщ скоро зварю,
Як хочеш і тебе я пригощу.
Ч.ш. Ой, хитрий Вовче, ти б мовчав
І говорив би те, що знав.
Невже не знаю, що вовки
Борщ не їдять. Тож не бреши!
Вовк Гаразд, дивись, куди прийшли?
І повно чомусь дітей навкруги?
Ч.ш. Та ми у школу завітали.
Цікаві загадки приготували:
__ Скільки у кози було козенят ?
__ Що посадив дід, а вона виросла велика?
__ Як звати дівчинку, яка виросла з квітки?
__ Що спекла бабуся, а він втік від неї?
__ Що загубив дід у лісі?
__ Як звали поросят, які перемогли вовка?
Ч.ш. та Вовк: молодці, до зустрічі на сторінках казки!
Звучить мелодія вальсу.
Ведучий Що за казка, друже, мій,
Незнайомка живе в ній,
Ти впізнаєш вмить її,
Одяг весь у попелі,
Мачуха все свариться,
Сестри насміхаються.
Що це за казка?
Попелюшка Плакати мені не личить,
Просто засмутилась я,
Що згубила черевичок
На балу у короля.
- я не буду сумувати, бо у моєї казки щасливий кінець.Я мріяла побувати на балу, мріяла про принца.Мої мрії здійснилися.Тому запрошую своїх друзів на веселий танок! (танок )
Крокуючи, з булавою на плечі, на сцені з ‘являється Котигорошко.
Котигорошко Дорогі дівчата, дорогі хлоп’ ята!
Я так спішив до вас на свято!
Але із змієм я зустрівся –
Ото ж-бо трошки запізнився!
Малята, вибачте мені, будь ласка!
Ведучий Давайте вибачимо Котигорошка за спізнення. Він переміг Змія-Горинича . Отже він сильний та мужній!
Котигорошко Тільки що зі змієм бився! Я захищаю усіх! Кого тут
ображають?
Я бачу ви вже тут довго сидите.
Давайте зробимо зарядку, щоб набратися сили.
Повторюйте рухи за мною:
Руки в сторони розвели,
Підняли їх до гори,
Кулачками покружили,
Ручки знову опустили.
Опустили і тихенько сіли.
Хай рівненькі будуть спини.
Головою покрутили,
Вліво-вправо. Молодці!
Ох і спритні ви малята! А мені вже час іти.
- побачення, діти! Я повернусь до вас, перевірю, як ви займаєтесь спортом. Нам потрібні сильні, мужні козаки!
Ведучий В’ ється річка невеличка,
Й хлопчик у човні сидить,
З берега матуся кличе,
Щоб обідом пригостить,
І вгадать цього героя –
Справа зовсім не складна,
Казка ця усім відома,
Про…( Телесика ) вона.
Івасик – Телесик Казку добре ви читали,
Що так швидко відгадали.
Не піддався я бабусі,
Цій старій і злій Ягусі,
Кожен з вас те певно знає,
Що добро перемагає.
Я приніс для вас чарівну торбинку. У ній лежать речі з різних казок. Відгадайте, з яких казок ці речі?
--- яйце ( Курочка ряба )
----рукавичка ( Рукавичка )
----ключик ( Пригоди Буратіно )
----кошик ( Червона шапочка )
----глечик з тоненькою шийкою (Лисиця і Журавель )
----троянда (Снігова королева )
----колосок (Півник і мишенята )
Виходять всі герої.
Попелюшка Настав час повернутися нам у казки. А ввечері, коли будете лягати спати, ми обов’ язково зустрінемось.
Телесик Діти, читайте казки і ви станете розумнішими і добрішими.
Казкові герої співають пісню:
‘’Мої казки ‘’ муз. Лесі Соболевської
сл. Наталії Рудої
Ось книжечка маленька, в ній - схованка чудес.
Там виріс біб великий аж до самих небес.
Рій казочок веселий живе на сторінках.
Я скарб такий чудовий тримаю у руках.
П р и с п і в (двічі):
Казки мої улюблені, улюблені казки.
Хоч їх напам'ять знаю, читаю залюбки.
Казки мої улюблені, улюблені казки.
Хоч їх напам'ять знаю, читаю залюбки.
Ось їде Попелюшка в кареті з гарбуза
І роги наставляє Коза їй Дереза.
Юнак Котигорошко врятує цілий світ,
Царівна-несміяна усіх нас розсмішить.
П р и с п і в (двічі).
Ось море синє-синє, там - рибка золота
І біла скатертина чарівна, непроста.
Тікає від бабусі маленький Колобок.
Замовкли всі звірята - напевно, близько вовк.
П р и с п і в (двічі).
Ведучий Закінчилася наша пригода у Казковому королівстві. Ми дякуємо героям, які завітали до нас. Дякуємо всім діткам, які впорались із завданням. Дуже приємно, що ви знаєте казки і я впевнена, що надалі ви будете гарними читачами.
|